Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Братцы и сиськи, приветствую вас в моем безумном приключении, где я собирал пазл из кирпичей, вандалствуя в мире наркотиков! Расскажу вам историю, которая скрепила мою зависимость и мою судьбу.
Начну с того, что мне всегда было интересно погрузиться в мир наркотического экстаза, в эту забытую вселенную закладок и пикантных удовольствий. Так что однажды, катаясь как кайфовый бэдбой, я решил попробовать кокаин – настоящий греховный наркотический полтергейст.
Встал вопрос, где раздобыть это чудо-пышечку. Оказалось, что у меня в родных краях никому не известно, кто занимается торговлей химки. Я подумал, что нужно сходить на край света, в гетто, где правит улица и гопники. Так что я дал своей заднице команду – поймай такси и в путь!
Отправившись в этот пекельный рай, я попал в круговорот адреналина и галлюцинаций. Мне чудилось, что я в фильме "Пятый элемент", где каждый пинок в кабинке такси оживляет город и превращает трамваи в дымовые шашки. Когда таксист подарил мне девятый глюк, я понял, что это было лишь начало моей наркотической одиссеи.
Прибыв на место назначения, я оказался в центре хаоса и порока. Гопники дымили, словно машины на гонках, а закладки были практически на каждом углу. Я шлялся по улицам, кайфуя от ощущения единения с реальностью.
И вот, когда уже начало болеть горло от химки, мне на глаза попалась видеотарелка – запретная дверь в мир кокаина. Решился, вошел и увидел сразу дюжину гопников, хрустящих кока в своих райских подъездных конурах.
Не буду скрывать, что мое сердце застучало, как барабан в панке, когда я взял свою первую дозу кокаина. Я сразу понял, что сейчас начнется тот самый пазл из кирпичей, где каждая гранула кока служит пазлом.
Настроение было ярче, чем фьюзы глазных яблок, потому что я был в густом дыму счастья. Мои руки тряслись, как асфальт после землетрясения, но это не смущало меня, потому что я был настоящим перцем. Я начал собирать свою наркотическую позолоту, когда ощутил первый удар в голову – это был настоящий кайф.
Целый день я провел, кайфуя и собирая свою ширево пазла. Стены камнями, пол – земля, а потолок – небо с пушистыми облаками. Весь я был настолько растворен в психотропном блюде, что словно попал в сказку о наркоманском королевстве. Каждая кирпичная частица кокаина стала для меня значимым символом наркотического государства.
Казалось, что никакие препятствия не могут меня остановить. Я игнорировал самооценку и все, что было вне моего наркоподъемника. Мир ожил в других красках, а каждый пазл стал для меня прекрасным произведением искусства.
И вот, когда я поставил последний камешек в своем наркотическом пазле, я почувствовал настоящую свободу. У меня перед глазами простирался мир, словно вечная закладка, где каждая капля кока – это моя победа.
В результате, мне удалось перевернуть свою жизнь вверх дном. Я понял, что наркотики – это лишь крик души, желание вырваться из реальности. Я больше не хотел травить свое сознание и бежать от проблем, которые ожидают каждого из нас. Не позволяйте галлюцинациям овладеть вашей душой, иначе вы загубите свою собственную себя.